домагань), тому що ризик викриття і особистої негативної оцінки                                                                                                   оточуючими мінімальний.

 

• Своєрідність протікання процесів міжособистісного сприйняття в умовах відсутності невербальної

 

       інформації — як правило, сильний вплив на уявлення про співрозмовника мають механізми стереотипізації          та ідентифікації, а також установка бажаних якостей у партнері. 

 

• Добровільність і бажаність контактів — користувач Інтернету добровільно зав'язує всілякі контакти або йде від них, а також може перервати їх у будь-який момент. 

 

• Утрудненість емоційного компонента спілкування і, в той же час стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних значків для позначення емоцій або в описі емоцій словами (у дужках після основного тексту послання). 

 

• Прагнення до нетипової, ненормативної поведінки — часто користувачі Інтернету презентують себе з іншої сторони, ніж в умовах реальної соціальної норми, програють не реалізовуються у діяльності поза мережевою ролю, сценарії ненормативного поведінки. 

 

У зв'язку з розглянутими особливостями можна зробити висновок про те, що анонімність спілкування тягне за собою цілий ряд наслідків. Так у комунікації за допомогою Інтернет втрачають своє значення невербальні засоби спілкування. Незважаючи на те, що в текстовій комунікації існує можливість висловлювати свої почуття за допомогою «смайликів», фізична відсутність учасників комунікації в акті спілкування призводить до того, що почуття можна не тільки виражати, а й приховувати, так само, як і можна виражати почуття, які людина в даний момент не відчуває.

В Інтернеті в результаті фізичної непредставленності партнерів по комунікації один до одного втрачає своє значення цілий ряд бар'єрів спілкування, обумовлених такими характеристиками партнерів по комунікації, що виражені в їх зовнішньому вигляді: стать, вік, соціальний статус, зовнішня привабливість, комунікативна компетентність людини. 

Інший важливий наслідок фізичної непредставленності людини в текстовій комунікації — це можливість створювати про себе будь-яке враження за своїм вибором. Дійсно, в текстовій комунікації в мережі Інтернет люди часто створюють собі так звані «віртуальні особистості», описуючи себе певним чином. Віртуальна особистість наділяється ім'ям, часто псевдонімом (який ще називають — «нік»). Існує точка зору, згідно з якою конструювання віртуальних особистостей в Інтернеті — це відображення змін структури ідентичності людини є відображенням соціальних змін. Якщо людина повністю реалізує всі аспекти свого «Я» у реальному спілкуванні, мотивація конструювання віртуальних особистостей у нього, швидше за все, відсутня, тоді спілкування в Інтернеті носить характер доповнення до основного виду спілкування. 

Отже, в цілому можна сказати, що основними причинами звернення до Інтернету, як інструменту спілкування може бути: 
- Недостатнє насичення спілкуванням у реальному житті — у подібних випадках користувачі швидко втрачають інтерес до Інтернет-спілкування, якщо з'являються нові можливості для задоволення відповідних потреб у реальному житті; 
- Можливість реалізації якостей особистості, програвання ролей, переживання емоцій, з тих чи інших причин фрустрованих в реальному житті — подібна можливість обумовлена ​​особливостями спілкування за допомогою мережі — анонімністю, нежорсткої нормативністю, своєрідністю процесу сприйняття людини людиною. Бажанням переживання тих чи інших емоцій пояснюється і прагнення до емоційного наповнення тексту.